ҐРУНТОВІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ АГРОФІТОЦЕНОЗУ

Ґрунту - основному засобу виробництва в останній час надаються не притаманні йому властивості, зокрема поняття родючість ґрунту наділяє його здатністю родити, що характерно для живого організму. чим ґрунт не є. Тому в статті проводиться аналіз ролі ґрунту та окремих його властивостей у формуванні урожаю сільськогосподарських культур. За результатами такого аналізу встановлено, що ґрунт є складовою основного засобу сільськогосподарського виробництва як засіб праці. де предметом праці виступає висіяне насіння або багаторічні рослини, які вегетують. Віднесення ґрунту до економічних категорій предмета та продукту праці не має сенсу тому, що цим категоріям відповідають окремі ґрунтові властивості. У формуванні продуктивності рослин крім ґрунтових чинників беруть участь чинники погодних, біологічних і антропогенних умов (технологічних). Змістовне значення поняття «родючість ґрунту» входить у протиріччя з біологічними законами і тому потребує заміни на «урожайність» стосовно окремої культури або «продуктивність» стосовно агрофітоценозу. Продуктивність сільськогосподарського виробництва залежить від умов вегетаційного періоду та ефективності застосування технологій вирощування культур. Продуктивність посівів може бути двох типів: потенціальною та ефективною. Потенціальна (теоретично можлива) – не має практичного прояву. Ефективна (дійсна) – це рівень урожайності посівів у конкретному виробничому циклі.

Ключові слова: агрофітоценоз, ґрунт, економічні категорії, продуктивність, родючість, рослина, урожайність.

Аннотация. Почве - основному средству производства в последнее время присваиваются не присущие ей свойства, в частности, понятие плодородие почвы наделяет её способностью родить, что характерно для живого организма, чем почва не является. Поэтому в статье проводится анализ роли почвы и отдельных её свойств в формировании урожая сельскохозяйственных культур. По результатам такого анализа установлено, что почва является составной частью основного средства сельскохозяйственного производства как средство труда, где предметом труда выступает высеянные семена или вегетирующие многолетние растения. Отнесение почвы к экономическим категориям предмета и продукта труда не имеет смысла потому, что этим категориям соответствуют отдельные её свойства. В формировании продуктивности растений кроме почвенных факторов принимают участие факторы погодных, биологических и антропогенных условий (технологических). Смысловое значение понятия «плодородие почвы» входит в противоречие с биологическими законами и поэтому требует замены на «урожайность» относительно отдельной культуры или «производительность» относительно агрофитоценозов. Производительность сельскохозяйственного производства зависит от условий вегетационного периода и эффективности применения технологий выращивания культур, продуктивность посевов может быть двух типов: потенциальной и эффективной. Потенциальная (теоретически возможная) - не имеет практического проявления. Эффективная (действительная) - это уровень урожайности посевов в конкретном производственном цикле.

Ключевые слова: агрофитоценоз, плодородие, почва, продуктивность, растения, урожай, экономические категории.

Summary. Soil - the main means of production recently attributed to its inherent properties, in particular, the concept of fertility of the soil gives it the ability to give birth, which is characteristic of a living organism than the soil is not. Therefore, the article analyzes the role of soil and its individual properties in the formation of crops. According to the results of such an analysis, it is established that the soil is an integral part of the main means of agricultural production as a means of labor where the seeds of labor are planted seeds or vegetating perennials. The attribution of the soil to the economic categories of the object and product of labor does not make sense because these categories correspond to certain of its properties. In the formation of productivity of plants, in addition to soil factors, factors of weather, biological and anthropogenic conditions (technological) take part. The semantic meaning of the concept of "soil fertility" is in contradiction with biological laws and therefore requires a replacement for the "yield" of a relatively separate crop or "productivity" in relation to agrophytocenosis. The productivity of agricultural production depends on the conditions of the growing season and the effectiveness of the application of technologies for growing crops, the productivity of crops can be of two types: potential and effective. Potential (theoretically possible) - has no practical manifestation. Effective (real) is the level of crop yields in a particular production cycle.

Key words: agrophytocenosis, fertility, soil, productivity, plants, crop, economic categories.

 

Постановка проблеми. Досягнення в будь якій галузі людської діяльності зумовлюється ефективним використанням основних складових цієї галузі. Це забезпечується досконалим знанням утворення, властивостей, основних функцій та можливістю виміру величини дії кожної з них під час формування продуктивності відповідного виробництва.
Продуктивність землеробства характеризується рядом економічних показників, а на побутово-виробничому рівні – величиною збору продукції, тобто урожаєм. В останні роки для характеристики продуктивності аграрного виробництва значного поширення набуло словосполучення «родючість ґрунту». Тривале використання його без теоретичного переосмислення створило словесний штамп, який надає ґрунту непритаманних йому властивостей, що веде до ряду протиріч, які виникають під час його використання як у виробничому процесі, так і наукових розробках в результаті нерозуміння його суті. Розглядаючи сутність родючості сучасні дослідники не виходять за межі її розуміння сформульованого В. Р. Вільямсом [2], водночас визнають, що урожай формується дією не лише ґрунтових чинників [1].
Вирішення цих непорозумінь потребує детального наукового аналізу складових поняття «родючість ґрунту», а саме: родючості, урожаю, рослини та ґрунту, їхньої суті та ролі під час формуванні рослинами урожаю біомаси.
Метою роботи є науковий аналіз різних аспектів формування продуктивності галузі землеробства, визначення місця в цьому процесі ґрунту з його властивостями, а також визначення інших необхідних умов для створення урожаю з метою правильного їх використання в процесі цілеспрямованого управління продуктивністю землеробства.
Методика досліджень полягає у детальному науковому аналізі сучасних підходів до розуміння проблеми «продуктивності землеробства» з використанням результатів власних досліджень та наукових розробок інших наукових установ України та колишнього СРСР.
Основна частина. Сучасне розуміння проблеми. Поняття «родючість ґрунту», як об’єкт наукового вивчення, постало в другій половині Х1Х сторіччя, коли в Російській імперії відбувся перехід сільськогосподарського виробництва до капіталістичних відносин, що інтенсифікувало використання ґрунтів і, як наслідок, привело до зниження урожайності культурних рослин. Цей період характеризувався пануванням гумусної теорії живлення і появою робіт з мінерального живлення рослин [10].
У роботі «Капітал» К. Маркс використав це словосполучення для пояснення різної урожайності рослин на розташованих поряд земельних ділянках і зробив першу спробу типізації цього явища [11]. Ця робота досить серйозно критикувалась вченими економістами і на її захист виступив В. Ленін статтею «Аграрне питання та критики Маркса», відстоюючи правоту К. Маркса він стверджував, що родючість ґрунту буде підвищуватись по мірі окультурювання ґрунту з науково-технічним розвитком суспільства. Після жовтневого перевороту в Росії проблема родючості ґрунту стала складовою марксистсько-ленінського вчення з усіма наслідками, які витікають звідси.
Довгий час родючістю ґрунту займався В. Р. Вільямс, він визначив це поняття як суттєву властивість ґрунту, як здатність ґрунту постійно протягом життя забезпечувати рослини одночасно максимальною кількістю води та поживних речовин [3]. Подальші розробки цього питання завершувались включенням у його формулювання додаткових чинників життєдіяльності рослин [8] і навіть здатності ґрунту «забезпечувати ріст і відтворення рослин всіма необхідними для них умовами».
У зарубіжних наукових публікаціях також відсутнє єдине розуміння цього явища і тому кожен дослідник притримується свого визначення родючості. Для визначення цінності ґрунту, як середовища для створення урожаю, різні дослідники використовують показники його окремих властивостей: кількісний і якісний склад гумусу [2], профіль ґрунту та умови живлення рослин [4], або притримуються визначення даного І. С. Каурічевим [8]. Зокрема Дж. Кук розглядає окремо родючість цілинного ґрунту як його здатність підтримувати угрупування рослин і тварин на поверхні, а також флору та фауну самого ґрунту, а після освоєння сільськогосподарським виробництвом земель, родючістю ґрунту є його здатність створювати урожай бажаних культур [9].
Пропозиція В. І. Вернадського розглядати родючість як загальнопланетарну функцію, а також Б. О. Нікітіна поширити чинники родючості на біосферу [12] показує повне нерозуміння сутності родючості. Ґрунт дійсно виконує загальнопланетарні функції і є дієвою складовою біосфери. Проте зведення сутності ґрунту лише до однієї його властивості, причому, властивості яка може існувати поза межами ґрунту, потребує визнання родючості як окремого чинника з його матеріально-енергетичним забезпеченням.
Обов’язковим атрибутом наукових розробок з питань «родючості ґрунту» є класифікація (типізація) категорій родючості. К. Маркс поділив родючість на природну та дійсну або ефективну. Природна обумовлюється кліматичними умовами та хімічним складом ґрунту, а ефективна - доступністю для рослин поживних речовин ґрунту, що залежить від агрохімії та механізації.
Розвиваючи цю ідею Б. А. Нікітін [12] запропонував п’ятиступеневу схему ранжування різних категорій родючості. До типів родючості віднесено природну, штучну та змішану, до видів - повну, потенціальну та ефективну.
Категорія «повна родючість» в схемі не має продовження, що ставить під сумнів необхідність її наявності. Потенціальна – має продовження до категорії «різновиди»  де вона і завершується без подальшого розвитку.
Ефективний вид родючості має розвиток у формах родючості, проте  цілинна та можлива форми не мають подальшого розвитку, тому наявність у схемі таких категорій не має сенсу.
Запропонована Б. Г. Розановим [13] типізація базується на тому, що ґрунти виробничого використання мають два види родючості – природну та штучну, які утворюють потенціальну та ефективну форми. Дальший розвиток цієї схеми іде по шляху поділу штучної родючості на ґрунтові меліорації, а ефективної - на агротехнічні заходи. У цій схемі слід відмітити наявність непослідовності використання окремих категорій. Так штучна родючість – це вид який приймає участь у прояві дії ефективної родючості, а агротехнічні заходи разом з ґрунтовими меліораціями є технологією вирощування агрофітоценозу, а в більш широкому розумінні – системою землеробства конкретної території.
Відносно цих класифікацій слід зауважити, що в обох випадках автори, говорячи про природну та штучну категорії родючості, мають на увазі не властивість ґрунту - його родючість, а сам ґрунт. Штучна родючість, ґрунт і його штучні антропогенні властивості в польових умовах не створюються, а тому категорія змішаної родючості є досить проблематичною, що ставить під сумнів необхідність розробки класифікацій родючості.
Труднощі кількісного виміру «родючості ґрунту» полягають у відсутності розуміння цього явища а саме, за якими критеріями та в яких одиницях проводити таке визначення
В Ґрунтовому інституті ім. В. В. Докучаєва вважають, що родючість є складовою урожаю, а урожайність є функцією чинників, що об’єднуються в групи природних, економічних та науково-організаційних [7].
В МДУ ім. М. В. Ломоносова родючість визнають чинником урожаю який, зі свого боку, є функцією незалежних, проте пов’язаних між собою чинників, а саме: рослини, ґрунту, стану атмосфери та стану біоти.
В Інституті ґрунтознавства та агрохімії ім. О. Н. Соколовського [5] пропонують визначати родючість у двох формах: величиною окремих властивостей ґрунту та величиною продуктивності культурних рослин, яка залежить від погоди, особливостей рослин і технологічних заходів їх вирощування і виражається кількістю одержаної біомаси або урожаєм.
Розгляд родючості як складової поняття «родючість ґрунту» показує, що дослідники для з’ясування ролі ґрунту у формуванні урожаю біомаси включенням у цей процес крім ґрунту, погодних умов, особливостей рослин і технологічних заходів виходять за межі поняття «родючість ґрунту». Проте усталеність того, що родючість є основною властивістю ґрунту, гальмує правильне розуміння цього явища.
Виробнича роль ґрунту. З огляду на багатогранність впливу ґрунту на формування урожаю як безпосередньою дією ґрунтових властивостей, так і впливом через нього неґрунтових чинників формування урожаю, що об’єднуються ґрунтовими режимами, ґрунт наділяється рядом невластивих для нього функцій.
У підручниках з аграрної економіки [6] ґрунт (земля) розглядається як основний засіб виробництва, який одночасно є засобом праці та предметом праці, а в підручниках з ґрунтознавства [8] – ще і продуктом праці. Слід пам’ятати, що засоби праці, складова частина основного засобу виробництва, дією на предмет праці перетворюють його в продукт праці.
Співставлення відповідності ґрунту цим економічним категоріям (табл.1) показало, що ґрунт у процесі створення біологічної продукції (урожаю рослин) відповідає ознакам основного засобу виробництва – ознакам засобу праці. Він бере участь у багатьох виробничих циклах зі збереженням своєї натуральної форми. Ознакам предмета праці повністю відповідає посівний (посадковий) матеріал, який бере участь в одному виробничому циклі і перетворюється в урожай біологічної маси. Об’єднання засобу праці та предмета праці, ґрунту та посівного матеріалу створює основний засіб аграрного виробництва – засіяне поле.
Ґрунт розглядається як «продукт праці» в результаті змін його властивостей від застосування технологічних заходів вирощування культурних рослин. Технологічні заходи змінюють властивості ґрунту, але ці зміни досить динамічні. Створені на початку вегетації певні величини показників властивостей ґрунту до завершення вегетації повертаються на вихідний рівень, а часто і нижчий. Проведення технологічних заходів вирощування рослин кількісно змінює властивості ґрунту, які сформувалися в процесі ґрунтоутворення, а принципово нові антропогенні властивості не створюються. Кількісні зміни показників властивостей ґрунту в результаті впливу технологічних заходів не змінюють спрямування впливу цієї ґрунтової властивості на формування урожаю. Технологічний вплив на ґрунт проводиться для створення оптимальних, або наближених до них, умов формування урожаю, умов життєдіяльності рослин.

 

Таблиця 1 – Ознаки основних і оборотних промислових засобів

Обсяг технологічних заходів залежить від економічного стану господарства і, в переважній більшості випадків, обсяг їх проведення не має завершеного впливу ні на умови життєдіяльності рослин, ні на властивості ґрунту. Крім цього, зміни властивостей ґрунту в результаті технологічного впливу не надають йому нових сфер застосування, що є обов’язковою ознакою продукту праці.
Результати розгляду цього питання дають підстави стверджувати, що в процесі формування урожаю ґрунт виступає як складова частина основного засобу виробництва – засіб праці і, ні в якій мірі, не відповідає ознакам предмета та продукту праці. Водночас, у процесі аграрного виробництва біопродукції рослин різні чинники атмосферних і технологічних умов також впливають на зміни окремих властивостей ґрунту, що в кінцевому результаті веде до створення нових параметрів ґрунтових режимів. Зокрема, сонячна радіація і температура повітря змінюють температурний режим ґрунту, атмосферні опади – водний режим, обробіток – водно-повітряний і мікробіологічний режими ґрунту. Отже, предметом і, відповідно, продуктом праці виступає не ґрунт взагалі, а лише окремі його властивості та режими. Проте вирішення цих питань потребує спеціальних економічних досліджень.
Чинники формування урожаю рослин. У промисловому виробництві продукт праці створюється дією засобу праці на предмет праці. За цією аналогією  виходить, що продукт праці аграрного виробництва, урожай біомаси рослинної продукції, створюється дією на ріст і розвиток висіяного насіння ґрунтових властивостей і режимів тобто, так званою, родючістю ґрунту.
За механістичним підходом така аналогія може мати місце і в аграрному виробництві, проте аграрне виробництво базується на процесі, який зумовлюється законами розвитку біосфери. На земній поверхні всі процеси відбуваються в результаті взаємодії геосфер: атмосфери; літосфери; гідросфери та біосфери. Дія атмосфери представляється, перш за все, погодними умовами, які зумовлюються космічним чинником – сонячною радіацією, літосфера – ґрунтовими умовами а гідросфера – запасами вологи на земній поверхні та в ґрунті, які в значній мірі залежать від атмосферних опадів. Вплив біосфери здійснюється за рахунок біологічних особливостей рослин, проходження мікробіологічних процесів та ін. Застосуванням технологій вирощування рослин в агрофітоценозі в процес формування урожаю біомаси включається «ноосфера».
Формування урожаю органічної речовини (біомаси) рослин відбувається в результаті взаємодії різних чинників, які за своїм походженням мають різну спрямованість і за цією ознакою об’єднуються в різні умови, що наводиться в таблиці 2.
Проте чинники одних умов суттєво впливають на прояв дії чинників інших умов. Приміром, інтенсивність і тривалість дії космічних і кліматичних чинників обумовлюється географічним положенням території та розташуванням земельної ділянки відносно елементів рельєфу. Чинники кліматичних умов тепло і волога обумовлюють інтенсивність проходження в ґрунті  мікробіологічних і процесів життєдіяльності рослин. Технологічні заходи забезпечують проходження в ґрунті фізичних, хімічних та фізико-хімічних процесів, що, зі свого боку, впливає на інтенсивність проходження процесів життєдіяльності рослин, що, зрештою, визначає величину та якість урожаю  рослинної продукції.

 

Таблиця 2 - Основні умови та чинники формування урожаю рослин 

Формування урожаю є досить складним і тривалим процесом, у виробничих умовах він складається з дії та взаємодії групи умов формування урожаю (кліматичних, ґрунтових, біологічних, антропогенних), зі свого боку, умови поділяються на чинники, які різняться за характером впливу на рослину у процесі створення урожаю. За період онтогенезу у рослин відбуваються процеси росту (наростання вегетативної маси) та розвитку (формування репродуктивних органів) і дія окремих чинників проявляється їхнім впливом на процеси росту або розвитку рослин. Висока урожайність формується за оптимального співвідношення цих процесів для кожного виду (сорту) культурних рослин.
За впливом на природні чинники технологічних умов вирощування культур нами проведено їх ранжування, а також розроблена схема, яка показує систему взаємозв’язків чинників різних умов формування урожаю біомаси (рис. 1). Ці чинники об’єднуються у блоки за походженням.

 

Рис. 1 – Схема взаємозв’язків між чинниками формування біомаси рослин

 

Без регистрации Скачать игры 2013 бесплатные dle шаблоны и hd фильмы скачать

Роздрукувати